Жоден наставник не повинен забувати,                           що його найголовніший обов'язок полягає в привчанні вихованців до розумової праці і що цей обов'язок більш важ­ливий, ніж передача самого предмета.

                                                                                                        К.Д. Ушинський

             Василь Олександрович Сухомлинський казав: «Ніщо так не при­гнічує дитину, як усвідомлення безперспективності: «Я ні на що не здатний». Зневіра, пригніченість — ці почуття позначаються на всій розумовій праці школяра, мозок його ніби ціпеніє. Майстерність учите­ля полягає у тому, щоб розкрити сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці».

            Кожен учитель стикається з такими проблемами у своїй повсякденній діяльності й намагається знайти шляхи їх вирішення. Я теж шукаю свій шлях. Вивчаю досвід колег, читаю методичну літера­туру. Щось припадає до душі, а з чимось не погоджуюсь. Так народжується власний урок. Інтерак­тивний підхід я реалізую шляхом постійного спілкування з учнями, створенням проблемних ситуацій на уроках, намагаюсь розвивати ініціативу учнів. Практикую різні форми навчальної діяльності, вчу дітей думати, не боятися помилок, використовую систему їх виправлення пропоную колегам шля­хи впровадження інтерактивних методів на різних етапах вивчення хімії.

              Створення інноваційної пе­дагогічної системи — справа не одного дня. Вона потребує спеціальних досліджень, коор­динації зусиль педагогів, мето­дистів, дидактиків, психологів, а також складної, справді творчої праці вчителів-практиків. Го­ловною метою сучасної освіти є створення оптималь­них умов для розвитку індиві­дуальних здібностей кожного школяра.

              Для створення таких умов учителю слід відмовитися від авторитаризму й за основу своєї діяльності взяти методику інтерактивного навчання, що в перекладі з англійської означає «взаємно діяти». Навчальний процес при цьому будується на принципах гуманізації, де­мократизації, диференціації та індивідуалізації. Стосунки між учителем і учнем стають суб'єкт-суб'єктними й обидва учасники є рівноправними в на­вчальному процесі, котрі усві­домлюють, розуміють та узго­джують свої дії.

Інтерактивне навчання вияв­ляється у співнавчанні та взаємонавчанні, результатом якого є встановлення взаєморозуміння між учнями в класному колективі. На таких уроках формуються вміння приймати виважені рішен­ня, колективно вирішувати проб­лему; бажання виконувати творчі завдання, розширювати спілку­вання з іншими людьми.

Ігрові технології навчання

        У сучасній школі гру з метою активізації та інтенсифікації навчаль­ного процесу викорис­товують як на уроці, так і в позаурочний час. Навчальна гра передба­чає ігрове моделювання подій та явищ, що ви­вчаються, вона також має чітко поставлену мету навчання і відпо­відний меті результат.

Загальними ознаками гри є:

• умовний характер;

• добровільна участь;

•  обмеженість часо­вими І просторовими рамками;

• невизначеність роз­витку та результатів;

•  фіксованість ігро­вих дій системою пра­вил і обов'язків;

• зацікавленість грою, що активізує інтелек­туальні, духовні та фізи­чні сили людини (Й.Гейзенга).

Функції навчальної гри:

• розширює кругозір;

• учні використовують знання, вміння і навички на практиці;

• розвиває пам’ять, мислення, увагу, фантазію, уяву, творчі здіб­ності тощо.

         Ігри виховують самостійність, формують певні естетичні та сві­тоглядні позиції, співробітництво, комунікабельність.

         Дидактична гра сприяє підви­щенню рівня культури учня. Се­ред ігор, що використовують учи­телі, переважають кросворди, чайнворди, вікторини (О.Пруцакова). Однак, підвищуючи рівень знань учнів, вони не впливають на їхні ціннісні орієнтації, свідо­мість. Водночас існує багато ігор, розроблених як зарубіжними, так і вітчизняними педагогами, спря­мованих на формування систем­ного мислення, свідомості та цін­нісних орієнтацій, природоохо­ронної діяльності.

        Єдиного погляду на статус гри в навчанні немає. Деякі вчені вва­жають її методом навчання, інші — засобом навчання або навіть фор­мою навчання. У будь-якому ви­падку гра стимулює пізнаваль­ну активність учнів.

         У дидактиці немає єдиної кла­сифікації навчальних ігор.  

         У навчальному процесі використовують різні варіанти гри. За методикою проведення, дидактичною метою та шляхами її досягнення , ігри поділяються на імітаційні, рольові, сюжетні, ігри-змагання, ігри-драматизації.

        Імітаційні ігри на заняттях зоб­ражують діяльність якоїсь органі­зації, підприємства чи установи (наприклад, ділова нарада, збори, співбесіда). Сценарій такої гри описує сюжет, імітуючи процеси та об'єкти.

        Рольові ігри — такі, де вироб­ляються дії, тактика поведінки, виконання функцій конкретної особи. Тут розробляється сюжет-п'єса, між учнями розподіляють­ся ролі з обов'язковим змістом.

           Операційні ігри спрямовані на виконання конкретних операцій. Моделюється відповідний робо­чий процес, гра проводиться в умовах, що імітують реальні.

          За дидактичною метою ігри поділяються на актуалізуючі, фор­муючі, узагальнюючі, тренінго­ві, контрольно-корекційні. За ха­рактером педагогічного процесу — пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, продуктивні, твор­чі, діагностичні, профорієнтацій­ні тощо. За формою взаємодії уча­сників — індивідуальні, групові, змагальні, компромісні, конфлікт­ні. За рівнем проблемності — проб­лемні, непроблемні (Г.Селевко).

Етапи підготовки та проведен­ня навчальної гри

       Підготовчий етап. Розробляєть­ся сценарій, план гри, даються консультації, інструкції, пакети ма­теріалів учням-учасникам, готуєть­ся матеріальне забезпечення.

      Етап проведення гри. Залежно від типу вводяться різні рольові позиції гравців: організатор, ко­ординатор, критик, тренер, ініціа­тор, проблематизатор, консерва­тор тощо. Практикується групова робота над завданнями, міжгрупові дискусії.

      Етап аналізу, обговорення та оцінки результатів гри. Тут висту­пають експерти, учні обмінюють­ся думками. Учитель підсумовує досягнуті результати, відмічає по­милки.

        Гравці мають максимальну свободу  . Ефективність гри значною мі­рою залежить від низки факторів, серед яких найголовнішими є такі:

•  чітко продумана мета;

•  здійснення мотивації ігрової діяльності;

• чітка організація підготовки, проведення і підбиття підсумків;

•  постановка пізнавальних і проблемних запитань у процесі гри;

• залучення всіх учнів класу;

•  тривалість не більше однієї навчальної години.

        У практиці використовую  ди­дактичні ігри у комбінації  із традиційними формами організа­ції навчання. Зазвичай складний для розуміння матеріал виклада­ю звичайними методами (роз­повідь, лекція, проблемний виклад тощо), а менш складний, який учні можуть опанувати самостійно, але для цього їм потрібний додатко­вий стимул, вивчаємо у формі гри. Як правило, закріплення, уза­гальнення та перевірка засвоєння матеріалу часто проводжу за іг­ровими технологіями.

           Розглядаючи навчання як складну пізнавальну діяльність, що проходить шлях від незнання до знання, не слід забувати, що успіх значною мірою залежить від невимушеності у сприйнятті. Саме таку атмосферу і створюю за допомогою ігрового  навчання — однієї  із форм активного пізнання. Гра дає можливість:

•  пробудити інтерес до природних об'єктів і явищ;  

•  відкрити новий світ вражень;

•  пізнати природу через самостійні відкриття;

• розвинути творче мислення, а через нього вміння прогнозу­вати ситуацію;

• викликати позитивні емоції.

        Організація інтерактивного навчання передбачає використан­ня методів, які дають змогу ство­рити ситуації пошуку, ризику, сумніву, успіху, протиріччя, пере­конання, співпереживання, задо­волення чи смутку, аналізу та са­мооцінки своїх дій. Одним із за­собів створення таких ситуацій є введення дидактичних ігор, які збуджують думку і стимулюють творчу ініціативу. Крім основної дидактичної, ігрова модель навчання має на меті:

•  надання учням можливості самовизначитися;

• розвиток творчої уяви;

•  формування навичок спів­праці;

•  використання можливості вільно висловлювати власну дум­ку, зайняти певну позицію.

          Характерною ознакою гри є створення умов, не властивих традиційному навчанню. Нада­ючи учням свободу інтелекту­альної діяльності, досвідчений учитель підводить їх до ство­рення проблемних ситуацій, пошуку шляхів розв'язання че­рез уміло організовану пошу­ково-дослідницьку самостійну роботу.

          У практиці навчання хімії за інтерактивними методами учні вчаться:

• чітко висловлювати свою або колективну думку, регламенту­ючи при цьому час;

•  обговорювати проблему та підбивати підсумки;

•  акумулювати ідеї за короткий проміжок часу;

• займати чітку позицію;

•  обґрунтовувати свою від­повідь;

• аналізувати випадок, ситуацію;

• дотримуватися толерантнос­ті під час дискусії;

• оцінювати вчинок, діяльність, викладаючи аргументи обвинува­чення чи захисту.

          Спілкування з учителями різних кваліфікаційних категорій на курсах підвищення кваліфікації вчителів хімії та біології переконало мене, що інтер­активне навчання заохочує учнів до оволодіння основами хімічних знань, посилює їх ініціативу, сприяє роботі з науково-популяр­ною літературою, у доступнішій формі інтегрує знання з природ­ничих дисциплін.

            Дослідження педагогічної на­уки довели, що учні запам’ятову­ють лише 20 % матеріалу, подано­го вербально. Якщо ж педагоги за­стосовують відео- та аудіозаписи, цей відсоток зростає до 45 %. Мак­симум запам’ятовування дося­гається в процесі дискусій та ігор і становить 75 %.

          Логіка навчальної діяльності полягає в тому, що справу слід ви­конати незалежно від того, хоче цього учень чи ні . Але часто в процесі  навчання ця категоричність змінюється завдяки інтересу до навчальної діяльності  і, що най­важливіше, компоненти творчої навчальної діяльності присутні саме у грі, а необхідне для гри міститься у сфері навчальної дія­льності. Отже, з’являється ба­жання об’єднати два види діяль­ності — навчання та гру, що дає поштовх для творчого розвитку учнів.

         Гра тільки зовні здається без­турботним заняттям. Насправді ж вимагає від гравця максимуму енергії та розуму. Гра викликає задоволення від старань. Одна з її переваг полягає в тому, що вона майже вимагає активних дій від кожного учня. Ігрова ситуація спонукає школярів цілеспрямова­но шукати помилки й нісенітниці в тексті, доповнювати незакінчені фрагменти, угадувати, упорядко­вувати за даним зразком тощо. Емоційний настрій на гру забез­печує готовність і здатність учня підпорядкувати свою поведінку , всі свої дії вимогам ігрових правил.

         Навчальні ігри пов’язані насам­перед із двома особливостями навчального процесу: проблемністю навчання та навчанням через дію.

Проблемність реалізується че­рез самостійне розв'язання учня­ми поставленої проблеми (завдан­ня) за умови нестачі необхідних знань, коли школярі змушені са­мостійно опановувати новий зміст, або шукати нові зв'язки в уже зас­воєному матеріалі. При цьому формуються нові вміння через реалізацію процесу діяльності, тобто відбувається навчання че­рез дію.

          Сучасна дидактика, звертаю­чись до ігрових форм засвоєння матеріалу, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії людей, продуктивної форми спіл­кування з елементами змагання, невимушеності, непідробної ціка­вості. Гравці пізнають, запам'ято­вують нове, розвивають свою уяву й фантазію .Навіть найпасивніші учні    докладають зусиль, щоб не підвести товаришів по грі. При цьому спілкування є голов­ним енергетичним джерелом гри, яке посилює її емоційний бік.

           Цінність гри полягає в тому, що, крім перевірки, вона сприяє:

• засвоєнню учнями знань про використання та властивості сполук, умінню складати рівнян­ня хімічних реакцій, здійснювати хімічні перетворення, розпізнава­ти сполуки відповідно до їх власти­востей;

• умінню користуватися періо­дичною системою Д. Менделєєва;

• умінню розв'язувати розра­хункові задачі різного типу.

           Вчитель у грі має змогу:

розвивати навички спільної колективної роботи, уміння підпо­рядковувати свої дії та бажання за­гальній справі, розподіляти обо­в'язки та планувати свої дії, а та­кож виховувати інтерес до вивчен­ня предмета «Хімія» .

            Під час проведення таких ігор я краще пізнаю своїх учнів, бо у грі повніше виявляються пси­хологічні особливості характеру та темпераменту, розкриваються організаторські здібності.

           На моїх уроках  учні часто працюють у ге­терогенних групах (до них нале­жать учні з різним рівнем знань). Під час пояснення учні виявляють прогалини у своїх знаннях і нама­гаються їх ліквідувати. Я  при цьому виступає в ролі кон­сультанта і в жодному випадку не критикує методи розв'язання зав­дань.

            Уроки у формі гри завжди відбуваються жваво й динамічно.

            В умовах лавини інформації, яка звалюється на кожного учня, від учителя вимагаєть­ся велика майстерність, щоб підтримувати стійкий інтерес до навчання.

           Моє  завдання як вчителя — розвивати розумову активність учня, пропонуючи завдання, які відповідають його індивідуальним нахилам.

         На уроках   хімії  я застосовую комплекс прийомів, методів та засобів, які допомагають підвищувати інтерес до предмета та розумову активність учнів. Я працюю над методичною темою : «Інтерактивні технології навчання у грі на уроках біології та хімії» , тому часто за­стосовую фрагменти різних ігор, змагань, складання та розв'язання кросвордів, групові методи роботи.

         Організація інтерактивного на­вчання передбачає створення си­туацій пошуку, ризику, сумніву, успіху, суперечливості, переконан­ня, співпереживання, задоволення чи смутку, аналізу та самооцінювання своїх дій. Одним із засобів створення таких ситуацій є введен­ня дидактичних ігор, що збуджують думку і стимулюють ініціативу.

             Крім дидактичної цілі ігрова модель навчання має на меті:

— надання учням можливості самовизначитися;

— розвиток творчої уяви шко­лярів;

— формування у них навичок співпраці;

—  використання можливості вільно висловлювати власну дум­ку, зайняти певну позицію.

             Характерною ознакою гри є створення умов, не властивих тра­диційному навчанню. Надаючи учням свободу інтелектуальної діяльності,   підводжу  їх до створення проб­лемних ситуацій, пошуку шляхів розв’язання через  організо­вану пошуково-дослідницьку са­мостійну роботу.

            Навчальні ігри мають чітку структуру, елементами якої є: ігрова задумка, правила гри, ігрові дії, дидактичне завдання, облад­нання, результат.          Правильна організація таких ігор дозволяє до­сягти певних дидактичних, розвивальних та виховних цілей

                Важливою умовою результа­тивності навчальних ігор є пра­вильне визначення їх місця у структурі уроку: під час актуалі­зації знань учнів, формування відповідних умінь та навичок, пов­торення чи вивчення нового ма­теріалу. Бажано, щоб навчальна гра базувалася на досвіді учня, на­бутому на попередніх уроках чи в суспільному житті. 

Навчальні ігри на уроках хімії

Гра «Хто швидше?»

         Пропоную  під час уза­гальнення знань про основні кла­си неорганічних сполук. Гра по­лягає у тому, що діти повинні яко­мога швидше скласти формули сполук оксидів, основ, кислот і со­лей, маючи і комбінуючи симво­ли хімічних елементів, наприклад: Na, Н, О, К, S, Р, Са, N, СІ. Вправу можна запропонувати для вико­нання у групах або індивідуально. Виграє той, хто за визначений час (З—5 хв) складе і запише якомога більше формул та класифікує їх за класами. Наприклад: оксиди — Na₂O, Н₂О, К₂О, SO₂,SO₃, P₂O₅, CaO, N₂O, NО, N₂O₃, NО₃, C1₂O₇; основи—Na(OH), KOH, Ca(OH)₂; кислоти — H₂SO₃, H₂SO₄, H₂S, HNO₃, HNO₂, HPO₃, H₃PO₄, HC1, HC1O₃, HCIO₄; солі — NaCl, KC1, CaCl₂, KNO₃, Ca(NO₃)₂, NaNO₃, KH₂PO₄, KHPO₄, K₃PO₄, Ca₃(PO₄)₂, Na₃PO₄, Ca(OH)NO₃.

          Можна також запропонувати вправу на складання хімічних рівнянь реакцій, що відбуваються між речовинами з хімічними фор­мулами Na, H₂О,О₂, Fe, Cl₂, Н₂ та продуктами їх взаємодії, і розподі­лити реакції за типами.

Гра «Цукерки»

         Ця гра буде доречною при вив­ченні властивостей багатьох речо­вин. Для її проведення виготовля­ють кілька «цукерок» великого розміру з привабливою яскравою обгорткою, всередину їх кладу  справжню цукерку і об’єкт, який потрібно відгадати: ампулу з ку­хонною сіллю чи цукром, йодом, кристаликами калій пермангана­ту, водою тощо. До ампули при­кріпляю  картку з назвою речо­вини (наприклад «Вода»). Потім учні ставлять  один одному запитання (їх кількість визначає вчитель). За­питання мають формулюватися так, щоб на них можна було дати короткі відповіді — «так» або «ні».

    Наприклад, вивчаючи тему «Вода», можна поставити такі за­питання:

1.  Вода — це найпоширеніша на Землі речовина? (Так.)

2.  До складу молекули води входять два атоми Гідрогену? {Так.)

3.  Вода є добрим розчинни­ком? (Так.)

4.  У воді розчиняються всі відомі речовини? (Ні.)

5. Вода за температури 100 °С перетворюється на пару? (Так.)

6. Замерзає вода за температу­ри -4 °С? (Ні.)

7.  Вода взаємодіє з лужними металами? (Так.)

8. Продуктом взаємодії води з кислотними оксидами є луги? (Ні.)

9. Продуктом взаємодії води з основними оксидами є основи? (Гак.)

10. Вода — це оксид? (Так.) Той, хто дасть найбільшу

кількість правильних відповідей, отримує цукерку.

         Дидактична гра «Аукціон»

         Гра використовувалася  на  етапі узагальнення знань (при повторенні складу і будови ре­човини, її властивостей,засто­сування в народному госпо­дарстві, промисловості, побуті, способів добування тощо). По­чинається гра з поставленого вчителем запитання. Учні ж по черзі дають відповідь, доповню­ючи один одного до вичерпної характеристики об'єкта. Виграє той, хто назве останнім якусь ознаку.

        Дидактична гра-змагання «Склади формулу»

         Учитель видає учням картки із символами хімічних елементів і пропонує скласти якомога більше формул оксидів, кислот, основ і солей. З метою економії часу для складання формул кислот, основ і солей можна подати готові кис­лотні залишки чи гідроксильні групи. Речовини, формули яких учні склали, слід назвати.

          Перемагає той, хто за визначе­ний час склав і назвав найбільше формул.

          Гра-змагання «Перегони»

           Цю гру можна провести під час уроку-подорожі, наприклад, при повторенні класифікації речо­вин та складанні їх формул.

Під час подорожі до групи по­дорожуючих приєдналися невідомі символи та деякі числівники, зокре­ма S, Сг, К, Zn, Н, Р, О, СІ, N, Na, 2,3, 4, 5. Потрібно скласти формули сполук, що належать до різних класів неорганічних речовин, кла­сифікувати та якомога швидше на­звати їх. Хто швидше виконає впра­ву з найбільшою кількістю пра­вильних відповідей, той і виграв.

          Гра «Зроби прикрасу до свята»

          Гра проводиться під час вив­чення дії кислот і лугів на інди­катори. Щоб використати її на уроці, вчитель попередньо задає домашнє завдання виготовити з промокального паперу квіти: група І — з паперу, просоченого оцтом; група II — з паперу, про­соченого розчином порошку для прання. Під час порівняння, як змінюють своє забарвлення інди­катори в кислому та лужному се­редовищі, учитель видає учням пульверизатори з розчинами індикаторів: лакмусу універсаль­ного; фенолфталеїну; метилового оранжевого. Далі учням пропо­нується зібрати по дві квітки з різних груп і випробувати, як зміниться їх забарвлення, якщо їх збризнути цими розчинами. Після цього учні пояснюють явища, які вони спостерігали.

           Гра «Ланцюжок»

            Актуальною ця гра буде при повторенні типів хімічних реакцій та складанні рівнянь. Учитель за­писує на дошці або вивішує пла­кат зі схемою: «Реакції розкладу — Реакції сполучення — Реакції заміщення — Реакції обміну — Реакції нейтралізації».

           Учні об'єднані у пари. Кожна пара по черзі записує рівняння цих реакцій. Якщо час дозволяє, ланцюжок починають спочатку, тобто пропонують інші рівняння. Виграє той учень, хто за визначе­ний час запропонував найбільше рівнянь реакцій та написав їх пра­вильно.

           Гра-конкурс «Хто спритніший?»

           Гра допомагає закріпити знан­ня про складні речовини. Учням потрібно за 1 хв написати якомога більше формул складних речовин. Виграє той, у кого буде найбільше формул.

           Гра «Хто швидше збере прилад?»

           Ця гра допомагає виявити в учнів уміння складати прилад для добування газів. Для цього на кож­ну парту видається набір облад­нання: штатив, лапка, пробірка, колба, корок, газовідвідна трубка, пробірка для збирання газів, лійка, скляна паличка, гумова трубка, хімічна склянка тощо. Учні мають відібрати із запропонованого об­ладнання потрібні деталі й скласти прилад. Роботу виконують у парах.

               Інтерактивна вправа «Складіть назви елементів»

               Проводиться під час вивчення теми «Періодичний закон і періо­дична система хімічних еле­ментів». Учитель вивішує на дош­ці заздалегідь підготовлене завдан­ня. Учні, користуючись періодич­ною системою хімічних еле­ментів, повинні скласти якомога більше назв хімічних елементів із запропонованих букв: К, Л, Т, Й, Д, Б, Н, А, Р, У, О, X, М, С, Г, Е.

Передбачувані відповіді: Літій, Натрій, Калій, Рубідій, Радій, Магній.

           Гра «Хімічне лото»

            Гра використовується для за­кріплення чи узагальнення знань про хімічні властивості речовин.

            Учитель об'єднує учнів у гру­пи по 3—4 чоловіки. Кожному гравцеві видається картка, на якій написані формули речовин різних класів. Наприклад:

             Учитель або один із учнів ви­дає для групи конверти з картка­ми, на яких записані формули ре­човин. Суть гри полягає у тому, що на кожну клітинку з формулою речовини учні мають накласти картку з формулою іншої речови­ни, яка реагує з нею. Наприклад, на формулу кислотного оксиду накладають формулу основи (лугу). Вправа виконується 5 хв. Якщо учні швидко впораються із завданням, можна додатково за­пропонувати скласти рівняння відповідних реакцій.

           Гра-конкурс «Упізнай хімічне обладнання»

          Учитель готує хімічне облад­нання на двох підносах. На першо­му підносі — колба, спиртівка, лапка штатива, пробірка, ложка для спалювання речовин, трино­га, промивалка; на другому — тримач, штатив для пробірок, лій­ка, мірний циліндр, круглодонна колба, кільце для штативу , хіміч­на склянка. За 2 хв учні повинні скласти і записати на картці пе­релік назв обладнання, а потім розповісти про їх призначення.

           Конкурс-змагання «Як ти знаєш термінологію?»

           Учні діляться на 5 груп по 5 учнів. Кожна група має за 1 хв написати якомога більше хімічних термінів.

             Конкурс «Прочитай записи та поясни їх»

             Робота проводиться в парах. Кожен учень записує 5 формул

речовин, зачитує їх, називає, пояс­нює склад та відносить до відпо­відного класу речовин. Правиль­ність виконання перевіряє вчи­тель.

             Вправа-гра «Третій зайвий»

             Це досить поширена у хімії гра. На двох великих ватманах  учитель записує 5 рядків хімічних формул, по три в кожній:

a)Na₂SO₄,    Ca(CO)₃     Fe₃O₄;

б) НС1,         Н₃РО₄,      NaOH;

в) СО₂,         SiO₂         CaO;

г)Са(ОН)₂,   Zn(OH)₂,   КОН;

 е)MgO, BaO, P₂O₅.

             Учні повинні викреслити в кожному рядку формулу речови­ни, яка не належить до того само­го класу, що дві інші.

           Окрім ігор у навчанні хімії час­то використовую  такі форми ро­боти, як розгадування метаграм, логогрифів, кросвордів, голово­ломок, хімічних лабіринтів тощо. Наведемо деякі приклади.

              Метаграма — це завдання, в якому потрібно замінити деякі лі­тери слова і одержати нове слово.

1. З назви якого елемента після заміни першої літери на іншу можна отримати назву протоки між Європою та Азією? (Елемент Фосфор.)

2. З назви якої простої речови­ни після заміни першої літери можна отримати назву місце­вості, в грунті якої є багато води? (Золото.)

3.  назви якого хімічного еле­мента можна отримати прізвище видатного французького вченого, якщо відкинути останню літеру? (Кюрій.)

4. З назви якого хімічного еле­мента можна отримати назву однієї з планет, відкинувши дві ос­танні літери? (Плутоній.)

5. З назви якого хімічного еле­мента можна отримати прізвище датського фізика, відкинувши дві останні літери? (Борій.)

6.3 назви якого хімічного еле­мента, відкинувши дві останні літе­ри і замінивши їх на одну, можна отримати назву міста:

а) в Україні (Дубній.);

б) у Росії (Тулій.).

7. Назвіть елементи, замінив­ши в назві яких «й» на «я», можна отримати назви держав Європи. (Германій, Полоній.)

8.3 назви якого хімічного еле­мента, відкинувши дві останні літе­ри та замінивши їх на одну, можна отримати прізвище засновника одного з міжнародних премій? (Нобелій.)

Гра «Що зашифровано?»

              Цю гру можна використову­вати на етапі узагальнення знань про типи хімічних реакцій. Учи­тель видає учням картки з рівнян­нями реакцій різних типів. Учні мають позначити літеру у тій клітинці, яка відповідає певному типу реакції. Правильні відповіді дозволяють прочитати назву хімічного елемента, зашифрова­ного у відповідях.  

Гра «Уважний хімік»

             На етапах закріплення чи пов­торення навчального матеріалу будь-якої з тем, у якій вивчаються речовини, їх склад, будова, власти­вості, застосування, добування, доцільно провести дидактичну гру «Уважний хімік». Учасників гри об'єднують у кілька команд за ря­дами. Для кожного ряду готують картку із завданням. Наприклад, для 1 ряду — «Оксиген—хімічний елемент. Кисень — проста речо­вина», для 2 ряду — «Фізичні вла-стивості кисню», для 3 ряду — «Хімічні властивості кисню», для 4 ряду — «Добування кисню в лабораторії» і т. д.

            Суть гри полягає у тому, що кожний учасник команди фіксує в   карточці одну властивість чи оз­наку і передає наступному, однак не бажано пропустити жодного важливого аргументу. Відповіді не повинні повторюватися. В резуль­таті учні таким чином мають дати повну і вичерпну відповідь на пи­тання. На проведення гри відво­диться 5—7 хв.

Обговорення результатів гри дозволяє всебічно повторити і за­кріпити вивчений матеріал.

           Гра «Доріжка»

            Якщо учитель ставить за мету навчити дітей орієнтуватися у назвах оксидів, кислот, основ, со­лей, можна організувати дидак­тичну гру «Доріжка». Групі учнів дається завдання пройти 5—8 кроків, озвучуючи на кож­ному кроці назву речовини. Продемонструємо це на прикладі теми «Оксиди»: 1 крок—калій ок­сид; 2 крок—цинк оксид, 3 крок—-

сульфур(ІУ) оксид, 4 крок — алюміній оксид, 5 крок —- фос­фор(V) оксид, 6 крок — кальцій оксид, 7 крок — xpoм(VI) оксид, 8 крок —гідроген оксид.

        Решті учнів пропонують по­легшені завдання записати фор­мули названих оксидів, у дві ко­лонки: І колонка—основні окси­ди, 2 колонка — кислотні, здійснюючи при цьому одночас­но класифікацію них сполук.

         Гра «Дешифрувальник»

          Для кращого засвоєння визна­чень та правил пропонується гра «Дешифрувальник». Вона поля­гає у тому, що учням видають картки з окремими словами, з яких потрібно скласти визначен­ня якогось класу речовин, тип хімічної реакції, закон, теорію чи правило. Цю вправу можна про­понувати для роботи в парах або групах. Для роботи в групах до­речно видати 2—3 картки з виз­наченнями. Після виконання вправи учні зачитують їх уголос, в разі потреби вносять правки.

             Гра «Упіймай помилку»

             З метою навчити учнів аналі­зувати матеріал, швидко і логічно мислити, чітко висловлюватися учитель може свідомо допускати помилки, попередньо повідомив­ши про це учнів. При цьому учні повинні вчасно впіймати помил­ку та виправити учителя або довес­ти хибність твердження.                                                                          Гра так і називається «Упіймай помилку».

        ЇЇ можна також використову­вати під час письмової роботи з виконання тренувальних вправ на етапах повторення, закріплення, рефлексії, при роботі в парах чи малих групах.

             Наприклад, при вивченні теми «Складання йонних рівнянь реакцій» учням пропоную  виконати таке завдання: складіть рівняння реакцій у моле- кулярній повній та скороченій йонних вигляді, що відбува­ються між розчинами електролітів:

a)Na₂SO₄ і BaCl₂,;

б)Cu(OH)₂   і Na₂S;

в)NaOH I HCl;

г)Na₂CO₃ I HNO₃.

      Виконуючи це завдання, учні мають скористатися таблицею розчинності кислот, основ і солей та визначити, чи всі речовини є розчинними. Виявивши не роз­чинну у воді сполуку, вони мають звернути увагу на те, що в умові задачі йдеться про реакції між роз­чинами електролітів. У пункті «б» завдання продуктом реакції є не­розчинна речовина, а отже, у ви­борі речовин, що вступають в ре­акцію, допущена помилка.

           Гра«Задачі без запитання»

            Для активізації навчання вико­ристовують гру «Задачі без запи­тання». Учням, поділеним на малі групи, видають картки зі скороче­ним записом умови задачі та про­понують самостійно поставити запитання й розв’язати її.

Наприклад:

Дано:

m(Na₂CO3)= 10,6г

НС1 — розчин у надлишку

_____________________

?

 Відомо:

v(NaOH) = 0,6 моль

H₂SO₄ — розчин у надлишку

__________________________

?

            Як видно із завдання, учні мають можливість поставити різноманітні запитання. Одні можуть знаходити масу чи кількість речовини одного продукту реакції, інші — двох, ще інші можуть обчислити і масу, і кількість речовини. Таким чином, залежно від підготовки школярів задачі будуть різної складності.

           Такі завдання є цікавими для учнів, оскільки, ставлячи запитан­ня до задачі, вони стають її спів­авторами.

             Гра «Відгадай, хто ти »

             Під час вивчення основних класів неорганічних і органіч­них сполук доцільно організу­вати дидактичну гру «Угадай, хто ти». Для цього я ви­готовлю картки з написами хімічних формул речовин і прикріплює їх на спину кільком учням. Учень, не знаючи, яка формула прикріплена на нього,     має її визначити за допомогою поставлених ним запитань.

Наприклад:

1.  До якого класу речовин належить сполука?

2. Який агрегатний стан цієї сполуки за нормальних умов?    

3.  Чи змінює ця речовина забарвлення індикаторів?

4. Як визначити цю речовину за якісною реакцією?

5.  Які елементи входять до складу сполуки?

6.  Де найчастіше застосо­вується ця речовина?

Кількість запитань, які може поставити учень, визначає учи­тель.

             Гра «Виготов шпаргалку»

             Для урізноманітнення й ефек­тивнішого закріплення вивченого матеріалу, його усвідомлення уч­ням можна запропонувати інтер­активну гру «Виготов шпаргал­ку». Наприклад, я після вивчення теми «Солі» пропоную виготовити шпаргалку для сусіда по парті чи свого друга з класу так, щоб він міг легко дати відповідь на поставлене запитання, запропо­нувавши довільну, проте коротку і вичерпну форму її подачі. При­близний перелік питань для шпар­галки: «Склад та класифікація со­лей», «Хімічні властивості солей», «Добування солей», «Застосу­вання найпоширеніших солей» тощо.

             Тренінг зі складання рівнянь

Цікаво та з різноманітними варіантами прикладів можна провес­ти для учнів тренінг зі складання рівнянь реакцій з використанням не повністю заповненої матриці (схеми). Наприклад: напишіть три рівняння реакцій, використавши подані у схемі хімічні сполуки:

            Гра «Щасливий білет»

             Для контролю за процесом засвоєння нового матеріалу мож­на скористатися грою «Щасливий білет». Із команд виділяють по од­ному представнику, які витягують білет із завданням для команди. Команди обговорююсь завдання упродовж 5 хв. Наприклад, під час вивчення теми «Основні класи не­органічних сполук» можна запро­понувати такі завдання для роботи команд.

Завдання: із запропонованих формул хімічних сполук А1(ОН)₃, НС1, FeO, CO, H₂SO₄, NaOH, KC1, КОН, NaNO₃, Na₂O, Cr(OH)₂, Р₂О₅, ZnS, Mg(OH)₂, HNO₃, K₃PO₄, H₂S , Ca(OH)₂, H₃PO₄, SO₃, Na₂S, CaCO₃, HMnO₄ випишіть окремо і дайте їм назви:

I  команда —формули солей;

II команда — формули кислот;

III команда — формули основ;

IV  команда — формули ок­сидів.

             Гра «Хімічний хокей»

              З метою організації повто­рення з будь-якої теми на уроці можна провести гру «Хімічний хокей». У класі створюють кілька (парне чис­ло) команд. Кожна команда поділяється на дві групи - «за­хисників» і «нападаючих». Пе­ред початком гри домовля­ються, по скільки запитань («кидків») ставить кожна ко­манда. За сигналом ведучого «нападаючі» однієї команди ставлять запитання іншій. «За­хисники» з іншої команди, відбиваючи напад, дають відповіді на запитання, запису­ють рівняння реакції, поясню­ють їх. Потім «нападає» інша команда і т.д.

Наприклад:

«Нападаючі»: Яким спосо­бом можна окиснити мідь до її ок­сиду?

«Захисники»: Мідну пластин­ку внести в полум'я пальника і на­гріти. Чорний наліт — це і є купрум(ІІ) оксид. 2Си + О₂ → 2СиО.

 Нетрадиційні уроки в інтерактивному навчанні

             До інтерактивного навчання відносять нетрадиційно організо­вані та сконструйовані уроки. До них належать уроки-мандрівки, уроки-суди, ділові ігри, уроки-КВК, уроки-брифінги, семінари, семінари-практикуми, диспути, конференції тощо.

             Для моделювання нетрадицій­них уроків потрібна не лише дов­готривала підготовка, а й високо­кваліфікований учитель-інтелек­туал з творчим потенціалом та інноваційним мисленням, готов­ністю до творчої співпраці з учня­ми, наміром переосмислено впроваджувати інновації, враховуючи природні здібності дітей, їхню підготовку і здатність до сприй­няття саме таких форм навчання. Це вчитель, який уміє ділити свій творчий доробок з колегами.

           Пропоную вашій увазі уро­ки та позакласні заходи з викорис­танням інноваційних методик та форм навчання хімії .                                                                                                                                                                                   

ОСТАННІЙ ГЕРОЙ

Урок — дидактична гра, 8 клас

Тема. «Генетичний зв'язок між неорганіч­ними речовинами».

Мета: узагальнен­ня знань про власти­вості неорганічних ре­човин і генетичний

зв'язок між ними; розвиток інтересу учнів до хімії, активізація їх пізнавальної діяльності.

Обладнання: періодична система Д.І. Менделєє­ва, картки із завданнями, зірочки для нагородження.

Тип уроку: узагальнюючий.

Форма проведення: урок-гра.

Структура уроку:

I. Мотивація навчальної діяльності (5 хв).

II. Проведення ігор (32 хв).

III. Підбиття підсумків (5хв).

IV. Домашнє завдання (3 хв).

Хід уроку

I. Мотивація навчальної діяльності

Ми знаходимося на острові Хімія, в печері Речо­вин. Знання про речовини повинні допомогти нам вибратися з неї, перебратися через річку Кислот, по­будувавши міст. Останнім героєм стане той, хто пер­шим підніметься на вершину гори Формул. Спочат­ку змагаються командами, потім кожен бореться за себе. Той, хто не виконав завдання, вибуває з гри.

II. Проведення ігор

1. У печері речовин

Запитання для команд:

1. На які групи діляться речовини?

2. На які групи діляться прості речовини?

3. На які класи діляться складні речовини?

Той, хто дає правильну відповідь, отримує зірочку.

2. Гра «Упізнай речовину»

 Загадки.

У дзвонах я люблю дзвеніти,

Мені ставлять пам'ятник за це

 І знають ім'я моє —... (Мідь.)

З глини я, звичайний,

І до того ж сучасний,

Не боюсь електроструму.

Безстрашно в повітрі я лечу,

Мені всі задачі по плечу.

Конструкції легкі з дюралі,

Не перерахувати всіх регалій.

Пишаюсь я своїм ім'ям,

Звусь я... (Алюмінієм.)

Він з морською капустою дружить,

У вигляді ліків людям служить,

Знає молодий і старий народ –

 Коли забився — потрібен... (Йод.)

3. Робота з картками NaІ , SО₂ , Са(ОН)₂ , H₂SO₄ , NaOH , СО₂

Назвіть речовини і визначте, до якого класу сполук  вони належать.

Яких правил безпеки потрібно дотримуватись при роботі з кислотами і лугами?

4. Гра «Хрестики-нулики»

Знайди виграшний шлях у таблицях: для таблиці  1 — амфотерні оксиди,  для таблиці 2 — безкисневі кислоти,   для таблиці 3 —луги.

5. Гра «Заверши логічний ряд» Визначте, який ряд складають які речовини і   до­повніть його двома формулами.

H₂SO₄,HNO₃,H₂CO₃,....     

 Cu(OH)₂, NaOH, Ba(OH)₂,....

NaCl,KCl,FeSO₄,....

2, Ріка Кислот Цікаві історії

Нейтральна розмова

Сульфатна кислота завжди доводила Лакмус до алергічного почервоніння, причому до такого сту-

пеня, що він змушений був звати на допомогу їдкий Натр, який нейтралізував би їх спілкування. При цьо­му утворювалися солі й вода, а знесилений Лакмус поступово непомітно зникав.

Поясніть роль Лакмусу. Напишіть хімічну реак­цію цього хімічного «спілкування».

Гра «Побудуй місток»

Для того щоб перейти ріку Кислот, потрібно побу­дувати «місток», склавши ланцюг генетичного зв'язку. Дано речовини:

1) Са, CaSO4, CaO, Са(ОН)2;

2) Na, NaOH, NaCl, Na2O; 3)P,H3PO4,K3PO4,P205.

Об'єднавши їх у ланцюг, побудуйтемісток через річку. Напишіть рівняння відповідних реакцій.

3. У підніжжя гори Формул 

Піднятися на гору Формул допоможе канат, який закріплений на вершині. Але цей канат потрібно знайти, пояснивши таке перетворення:

1) метал →основний оксид →  основа;

2) неметал → кислотний оксид→ кислота;

3)Na→Na₂O→ NaOH;

4)S→SO₂→ H₂SO₂.

    Учитель. Це завершальний етап командних зма­гань. Підрахувавши зірочки, ми обираємо героїв. Тепер кожен бореться за себе. Ми на вершині гори Формул. Останнє випробування на фініші.

4. Фініш

Ш. Підбиття підсумків

На сьогоднішньому занятті ми з'ясували, як ви знає­те неорганічні речовини та їх властивості. Виумієте пе­ретворювати речовини одного класу на речовини іншого класу. Кращий серед вас став останнім героєм.

IV. Домашнє завдання

І рівень. Повторіть визначення класів неорганіч­них сполук І складіть генетичний ряд речовин Са, Са(ОН)₂, СаО. Напишіть відповідні рівняння реакцій.

ІІ рівень, 3 переліку формул випишіть формули речовин, які складають генетичний ряд: Н₂О, Са, SO₃, H₂SO₄, Ca(OH)₂, Fe₂O₃, CaO, AIC1₃, СаСІ₂. Напишіть рівняння відповідних реакцій.

Ш рівень. Яка кількість речовини та маса про­дуктів реакції утвориться при проведенні таких пере­творень: кальцій → кальцій оксид → кальцій гідрок­сид, якщо кальцій був узятий масою 80 г?

Висновки

           Під час уроку, на якому проводяться ігри, учні пізнають навколишній світ, явища та закономірності природи. На таких уроках формуються більш глибокі та міцні знання, розвиваються інтелектуальні вміння,  уміння порівнювати, виділяти основне, робити висновки та узагальнення, застосовувати знання на практиці. Ігри зацікавлюють учнів і спонукають до творчості, ігровий мікроклімат сприяє комунікації дітей, допомагає розкрити їх можливості.

          Підсумовуючи значення вико­ристання гри на уроках  для підвищення пізнавальної актив­ності учнів, можна зробити такі висновки:

1.  Ігри забезпечують зацікав­лене сприйняття навчального ма­теріалу й залучає учнів до на­вчального предмета. Гра, яка за своїм змістом «пов’язана» з на­вчанням, дає учням змогу скон­центрувати увагу на навчальному завданні. Як результат - останнє сприймається не як «нав’язане», а як бажана й особисто значуща ціль.

2.  Розв’язання навчального завдання в процесі гри пов’язано з меншими нервовими затратами й мінімальними вольовими зу­силлями, що дає змогу зміцнити  інтелектуальний потенціал учнів, ефективніше його використати.

3.  Доцільно застосовані ігри допомагають спростити, зробити доступнішим матеріал, що вив­чається.

4. Ігри матеріалізують резуль­тати розумової діяльності, допо­магають учням усвідомити осо­бисті здібності та вміння, вихову­ють у них прагнення успіху.     

Література

1. Ковальчук Г. Активізація навчан­ня в економічній освіті.—КННУ, 1999.

2. Лузан Г. Активізація навчан­ня у сільськогосподарському вузі // ІАЕУААН, 1996.

3.  Макарова І. Нові форми на­вчальної роботи в технікумі: Мето­дичні рекомендації. — Д., 1993.

4.  Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок (інтерактивні, техно­логії навчання): Науково-методичний посібник. — К.: А.С.К, 2004.

5. Сак Н. Диференціація та індиві­дуалізація навчання // Дивослово. -— 1998. — №3.

6. Шелехова Г. Формування у стар­шокласників комунікативних вмінь та навичок // Дивослово. — 1998—№ 5.

7.  Ярошенко О. Мала група уч­нів як навчальна одиниця шкільно­го класу // Біологія і хімія в школі — 1996. —№ 1.

8.     Ярошенко О., Кушнірук С. Групова навчальна діяльність  шко­лярів: Навчальний посібник. — К.: УДПУ, 1997.

9.  www.ch.emistry.ssu.samanmi