Головна цінність суспільства — життя і здоров’я людини. Державний курс освітньої політики в Україні передбачає пропаганду здорового способу життя, виховання здорового молодого покоління, якому жити і процвітати в нашій державі. Насамперед держава має піклуватися про здоров'я своїх юних громадян — вихованців дошкільних навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл.

      Шкільні роки — час бурхливого росту, безупинного фізичного і розумового розвитку. Швидкий ріст, постійний рух, напружена розумова діяльність — усе це ставить перед організмом підвищені вимоги, викликає великі витрати енергії. Компенсувати ці витрати можна лише харчуванням. Поживні речовини, що надходять в організм із їжею, є будівельним матеріалом і одночасно джерелом енергії, необхідної для підтримання життя.

       Нині особливо гостро постало питання раціонального харчування дітей. Саме вони найшвидше піддаються спокусі купити і з’їсти красивий і смачний, але зовсім не корисний розрекламований продукт.

      Прискорений темп сучасного життя часто не залишає часу для приготування здорової, корисної їжі, на яку багата наша національна кухня.               Ми віддаємо перевагу «швидким» висококалорійним продуктам і не замислюємось про наслідки.

    Мета цієї роботи — ознайомитися з проблеми харчування дітей та привернути до них увагу, показати її найвразливіші місця, попередити наслідки неправильного харчування.

За основу взято фактичні та статистичні дані останніх років, публікації в засобах масової інформації та Інтернеті.

Цікавий і актуальний додатковий матеріал сприятимуть розумінню актуальності й небезпеки даної проблеми .

Суть і значення травлення людини

Характеристика поживних речовин

Харчування — процес надходження в організм харчових продуктів та засвоєння ним поживних речовин: білків, жирів, вуглеводів, біологічно активних речовин (вітамінів), мінеральних солей та води .

Значення: забезпечити організм поживними речовинами  для життєдіяльності, росту, розвитку.

Основні поживні речовини: білки, жири, вуглеводи , вітаміни, органічні кислоти, вода, мінеральні солі .

Фізіологія та гігієна харчування дітей

      Раціональне харчування – коли якість і кількість їжі відповідають потребам організму .

Критерії раціонального харчування :

• калорійна цінність продуктів харчування ( табл.  4) ;
• склад їжі ;
• режим харчування ;
• наявність «баластних речовин» .

Основні принципи харчування

     Помірність і різноманітність -  необхідно споживати продукти всіх основних груп (зернові, хлібобулочні вироби, овочі, фрукти, м'ясні і молочні продукти).

      Збалансованість — правильне співвідношення всіх груп продуктів.

Співвідношення добового раціону

Перший сніданок — 25 %.

Другий сніданок — 15 %.

Обід - 45 %.

Вечеря — 15 %.

Значення різноманітності їжі

     Різноманітна їжа — це їжа, що складається з різних продуктів рослинного і тваринного походження. Тільки така їжа відповідає потребам організму, що росте, оскільки вона містить необхідну кількість білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей і вітамінів. Чим різноманітніша їжа за складом, тим краще засвоюється вона організмом.

      Меню  треба продумувати заздалегідь , беручі до уваги їхні вікові особливості і потреби в харчуванні . Для збудження апетиту діти не

потребують гострих приправ, таких, як гірчиця, перець. Зате для них потрібно включати в меню квашену капусту, овочеві салати, вінегрети тощо. Дуже корисні страви з молока, молочних продуктів і круп. Обов'язковою умовою повного засвоєння поживних речовин є смакові якості їжі. Вживання тих самих страв із дня в день призводить до одноманітного раціону харчування, різко зменшує апетит і знижує виділення травних соків.

     Харчування дітей улітку і взимку дещо відрізняється. У зимовий період при низьких температурах організм дитини витрачає більше енергії. Тому їжа дитини в цей період повинна мати більшу енергетичну цінність. Улітку при високій температурі навколишнього середовища рекомендована їжа із легкозасвоюваними, необхідними для організму поживними речовинами, оскільки діяльність травних залоз у дітей у спеку різко знижується, кількість травних соків недостатня. Легкозасвоюваною є, наприклад, молочна й рослинна їжа.

     Молочна їжа містить усі необхідні для нормального росту та розвитку дітей поживні речовини, а в рослинній, крім того, багато вітамінів, мінеральних солей і клітковини, що посилює перистальтику кишок. Зловживання влітку жирною і м'ясною їжею може призвести до застою її в шлунку, кишках, що викликає бродіння, гниття, а нерідко й розлади діяльності травного каналу.

Фізіологічне значення трьох страв

      Обід дитини, як і дорослої людини, має складатися з трьох страв. Фізіологічне значення першої, другої і третьої страв для організму було вивчено в лабораторії І.П.Павлова.

     Перша страва — різні супи, що містять багато сокогінних речовин. Особливої харчової цінності супи не становлять, вони «готують» шлунок до прийняття другої страви. Сокогінні речовини всмоктуються крізь стінки шлунка в кров і розносяться по всьому організму. Вони підходять до залоз шлунка, спричиняючи їх посилену секрецію.

     Друга страва найбільш поживна. Це варене, смажене й тушковане м'ясо або риба з різними гарнірами. Перетравлювання цієї їжі потребує великої кількості у травному каналі ферментів, що розщеплюють білки, жири і вуглеводи.

Третя страва — сирі фрукти, киселі, компоти, соки. Вона корисна великим умістом вітамінів.

Організація харчування в школі

    Про правильну організацію харчування школярів в нашій школі дбають кухар,   батьки, вчителі.

     У школі всі учні забезпечені гарячими обідами , що складається з трьох страв .

Способи приготування корисної і здорової їжі

                                               На  сковорідках ваших кипить смерть ваша.

                                                                          Лікар-дієтолог Поль Брегг

     Народна кухня — така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література, мистецтво. Це — неоцінений здобуток, яким можна пишатися, який не слід забувати.

     Українська кухня складалася впродовж віків і з давніх часів відзначалася різноманітністю страв, високими смаковими та поживними якостями. Більшість страв української кухні відзначається складною рецептурою і складними комбінованими способами їх приготування.

      Нині в Україні використовуються такі найпоширеніші способи приготування їжі: на пару, варіння, запікання, смажіння, у мікрохвильовій печі.

Приготування на пару

     Найдавніший спосіб кулінарної обробки. Ще до знайомства з вогнем наші предки мали можливість  розігрівати  і  розм'якшувати рибу, коріння і фрукти на каменях біля гарячих джерел.

      Переваги такого способу приготування їжі очевидні:

• продукти зберігають натуральний колір, форму і смак;

• зберігається більшість вітамінів і мікроелементів;

• не потрібно додавати жири;

• економія часу;

• страва виходить соковита і корисна;

• ніколи не підгорить;

• їжа готується рівномірно;

• не потребує помішування і перевертання;

• пароварку не потрібно очищати від жиру, що утворюється при смаженні;

• можна одночасно готувати кілька страв, помістивши їх на різні яруси пароварки;

• швидке розморожування риби, м'яса, овочів.

       Їжа,    приготовлена    на пару, рекомендована:

• людям, які страждають на гастрит;

• при виразці шлунка та дванадцятипалої кишки;

• хворим на холецистит;

• при атеросклерозі;

• усім, хто дотримується правил раціонального харчування .

      При регулярному харчуванні паровими стравами:

• покращується стан шкіри та волосся;

• зміцнюється імунітет;

• піднімається тонус;

• здійснюється профілактика серцево-судинних захворювань;

• легше переносяться недосипання, стреси, підвищене фізичне навантаження.

     З погляду здорового способу харчування, слід віддавати перевагу варінню і запіканню продуктів. У такому разі жири не розкладаються на шкідливі канцерогенні складові.

Подумайте! Чи справді вам настільки подобається смак смаженої їжі, що ви готові змиритися з її шкідливими наслідками!

Прищеплення гігієнічних навичок дітям у зв'язку з прийняттям їжі

     Діти молодшого шкільного віку приходять до школи з різним рівнем гігієнічних знань, умінь і навичок. Завдання вчителя — закріпити вже набуті корисні гігієнічні навички й розвинути нові. Необхідною умовою для привчання дітей молодшого шкільного віку до культури поведінки за столом є приклад учителя. До таких навичок належать обов'язкове миття рук перед уживанням їжі, культура поведінки під час уживання їжі.

Якщо школяр сидить за столом, недбало відкинувшись при цьому на спинку стільця, або, навпаки, навалившись грудьми і ліктями на стіл, розмовляє з повним ротом, плямкає, сопе, шморгає носом, витирає губи руками, а руки об одяг, — це справляє погане враження і знижує апетит в інших дітей. Знижує апетит і неохайних вигляд їдальні.

Основні правила харчування

Ніколи

    Не їжте, якщо вам не хочеться, але не відмовляйтеся від їжі, якщо відчуваєте голод, навіть коли дуже поспішаєте.

     Не відволікайтеся від уживання їжі розмовами, читанням, іграми.

     Не жуйте на ходу.

     Не їжте зайвого, навіть якщо страва дуже смачна.

Завжди

    Кладіть у тарілку стільки, скільки зможете з'їсти.

    З'їдайте все, що поклали в тарілку.

    Їжте повільно, ретельно пережовуючи їжу.

Не слід

    Водити руками по столу.

    Гратися посудом.

    Куштувати третю страву, не з’ївши першої та другої.

    Виходячи з-за столу, брати із собою їжу.

    Вставати з-за столу, не завершивши трапези, без дозволу дорослих.

Треба

    Перед уживанням їжі мити руки.

    Побажати всім, хто з вами за столом, смачного.

   Жувати їжу лише із закритим ротом.

    Їсти тільки за столом.

   Правильно користуватися ложкою, виделкою, ножем.

    Встаючи з-за столу, подивитися, чи нічого не пролито, чи немає крихт.          Якщо є, то прибрати після себе.

   Обов'язково подякувати за їжу.

Пам'ятайте

    Не можна їсти зі спільної тарілки.

    Не слід користуватися спільною чашкою та ложкою.

    Не можна вживати їжу після того, як вона впала зі столу.

    Фрукти та ягоди перед уживанням слід обов'язково мити.

Ще на додачу

    Одразу після бігу, рухливих ігор пити не можна.

    Не можна пити прямо з крана.

    Якщо користуєтеся загальною склянкою, то спочатку її слід ретельно вимити, і тільки потім пити з неї.

Правила обробки і зберігання харчових продуктів

     Ретельно мити сирі продукти, руки і кухонне начиння.

    Зберігати окремо й нарізати на окремих дощечках продукти, які їдять сирими, і ті, що піддають кулінарній обробці.

    Зберігати в холодильнику молочні, м'ясні, рибні продукти, готові страви, відкриті консерви.

    Кип’ятити сиру воду й молоко, піддавати кулінарній обробці при високій температурі сире м'ясо, рибу, інші продукти.

Харчові отруєннявиникають унаслідок вживання неякісних, зіпсованих або інфікованих харчових продуктів .

Отруєння може бути спричинене продуктами:

• з простроченим терміном реалізації;

• ураженими гниллю або пліснявою;

• з неприємним запахом і нетоварним виглядом;

• з пошкодженою упаковкою;

• купленими на стихійних ринках;

• які неправильно зберігали чи обробляли;

• вирощеними на забруднених територіях;

• з умістом алкоголю.

Симптоми отруєння : біль у животі, нудота і блювання, утруднене дихання, пронос (іноді з кров'ю), підвищена температура тіла, слинотеча, сльозотеча, потіння, слабкість, запаморочення, втрата свідомості, зміна кольору шкіри, губ, нігтів, головний біль, спазми, судоми, незвичний запах із рота, нечіткий зір, порушення слуху.

Перша допомога при харчовому отруєнні

       При перших ознаках звернутися до лікаря або викликати «швидку допомогу» .

      До прибуття лікаря промити хворому шлунок (5—6 склянок кип'яченої води) і викликати блювання.

      Давати хворому пити багато води або несолодкого чаю.

     Якщо хворий без свідомості, покласти його на лівий бік (це сповільнює потрапляння отрути в тонкий кишечник і вбереже від захлинання при блюванні).

     Відправити підозрілий продукт на аналіз.

Обережно: модні дієти!

                                                                         Ваша їжа повинна стати ліками,

                                                                         а ваші ліки повинні бути їжею.

                                                                                                              Гіппократ

      Джерела сучасної дієтотерапії сягають корінням далекого минулого. Наприклад, у Китаї перші лікарі-дієтологи з'явилися вже за часи династії Чжоу (близько II ст. до н. е.). Вони давали свої рекомендації для лікування і профілактики різних захворювань.

     Так, худим дітям рекомендували густий рисовий відвар, яєчні жовтки, квасолю, рибу, тобто продукти, багаті на повноцінні білки, а також овочі та фрукти, багаті на вітаміни й мінеральні солі. При набряках рекомендували вживати кашу з чорної квасолі, при кашлі — з мигдалю, при дизентерії — рибну кашу. Людям похилого віку пропонували їсти часто і потроху.

Давні дієтологи стверджували, що в харчуванні необхідно зважати на індивідуальні особливості людини. Організм має потребу в усіх продуктах, але їх співвідношення і кількість повинні змінюватися залежно від віку, конституції, звичок, клімату.

      Наприклад, у зимовий час віддавали перевагу їжі, що «зігріває» організм. Це — яйця; страви, приготовлені із зернових продуктів (пшениці, ячменю, вівса); гостра їжа (цибуля, молода редька, перець); жирні сорти риби і м'яса.        Взимку обмін речовин  активізується, тому можна їсти більше гострої та жирної їжі.

      Улітку, навпаки, організм має потребу в охолодженні, і в раціоні повинні переважати продукти, що «охолоджують»: рис, картопля, морква, капуста, редис, фрукти, ягоди, телятина, качатина, риба (нежирна) тощо.

      Лікувальні дієти застосовували майже всі визначні лікарі: Авіценна, Парацельс, Гіппократ, який казав: «Ваша їжа повинна стати ліками, а ваші ліки повинні бути їжею».

      Усередині XVIII ст. натуропатія як окремий напрямок почала розвиватися у Німеччині. У XX ст. вона стала популярною у Швейцарії, Англії й Америці, там почали розробляти наукові принципи, а також практичні рекомендації дієтетики, тобто науки про раціональне харчування й оздоровлення організму за допомогою різних очисних дієт, зокрема й лікувального голодування.

     Основна риса майже всіх «модних дієт» та, що вони в більшості випадків не допомагають. Насамперед, тому, що базуються на насильницькому обме-женні себе в якихось продуктах (табл. 8). Лише в поодиноких випадках людям із незвичайною волею вдається «переробити» себе за допомогою дієти. В основному ж муки, на які йде людина, застосовуючи ту чи іншу дієту, — безрезультатні. Крім того, треба розуміти, що якщо дієта підійшла вашій сусідці по парті й навіть допомогла їй, то це зовсім не означає, що вам вона також підійде, а тим більше допоможе. «Модні дієти», як правило, не беруть до уваги індивідуальних особливостей людини.

     Що ж, залишається сподіватися на медицину? Зовсім ні. Знаючи основні принципи раціонального харчування, склад поживних речовин і той вплив, який вони здійснюють на організм, з огляду на індивідуальні особливості, можна самому для себе скласти дієту. Потрібно знати, що дієта не повинна бути насиллям над собою, навпаки — вона має приносити задоволення. Перебудову харчування слід здійснювати в три етапи.

Перший етап

     Він полягає в заміні продуктів, які ми їмо і любимо, на близькі до них, але корисніші. Щоб домогтися успіху, вкрай небажано змінювати все різко і докорінно. Дуже важливо не квапитися. Необхідно пом'якшувати будь-яку заміну продукту. Наприклад, якщо ви звикли до незбираного молока, не переходьте відразу на знежирене. Спочатку перейдіть із 3 % на 2,2 %, і тільки звикнувши до нього, почніть купувати 1,5 %. Жирний бекон поступово поміняйте на шинку, а потім — на пісну шинку і т. д. Так слід продовжувати, аж поки вдасться замінити стільки продуктів, скільки можливо, без насилля над собою.

Психологи давно помітили: різке скорочення споживаних із їжею калорій — те, що пропонують багато дієт, — не дає результату саме тому, що наш організм хитріший, ніж ми вважаємо. Одержуючи менше калорій, він починає сповільнювати процес обміну речовин. Це відбувається непомітно для людини, помітні лише наслідки: припиняється зниження ваги, з'являються озноб, слабкість, почуття втоми — організмові не вистачає енергії. Тому зовсім не обов'язково знижувати об'єм їжі, слід лише замінити її на більш корисну. Наприклад, шкідливі для здоров'я жири можна замінити вуглеводами. Об'єм харчування при цьому не змінюється, а лише його склад.

                                                  Другий етап

      Він полягає у зміні шкідливих звичок харчування на корисні. І також — жодного «ламання через коліно», жодних клятв на зразок «із понеділка не їм солодкого» та ін. Основний принцип тут — поступовість. Наприклад, ви звикли перекушувати між сніданком і обідом. Поступово зрушуйте час цього «перекусу» на 10—15 хв пізніше, аж поки він не наблизиться впритул до обіду і сам «перекус» стане безглуздим.

Третій етап

      Він полягає в заохоченні їжею. Ніхто не повинен ставати собі суддею і катом, відмовившись від улюблених ласощів до кінця життя. Якщо, наприклад, вам вдалося цілий тиждень дотримуватися нових принципів харчування, то не буде нічого поганого в тому, щоб потішити себе в неділю улюбленою стравою.

ГМО – геніальний винахід чи страшна помилка людства?

Звідки з'явилися генетично модифіковані організми?

    Під час «холодної війни» військові кола обох супердержав — США і СРСР — покладали неабиякі надії на біологічну зброю нового типу. Ця зброя мала бути значно ефективнішою, ніж термоядерна. Вона б не знищувала території та індустрію, а впливала тільки на населення. До цієї зброї належали, зокрема, штучні, генетично модифіковані організми. Тобто, організми, що містили штучно створені або запозичені в інших організмів гени. Це відкривало грандіозні перспективи, а саме: створення вірусів і рослин, котрі б знижували імунітет людей, викликали нові хвороби, від яких не було б ні природного захисту, ні ліків.

      Після закінчення «холодної війни», звичайно, виникла серйозна проблема з фінансуванням цих програм. І незалежно один від одного групи радянських і американських спеціалістів у цій галузі звернулися до урядів із пропозиціями використати ці технології у мирних цілях. З відомих причин у Радянському Союзі ці програми не набули відповідної фінансової підтримки, а у Сполучених Штатах ідею підхопили корпорації, котрі спеціалізувалися на агротехнологіях. І незабаром на світовому ринку з'явилися генетично модифіковані сільськогосподарські культури, а фактично — нові, штучні види рослин, що не пройшли природної або звичайної сільськогосподарської селекції, а були синтезовані шляхом біотехнологічних операцій.

Генна інженерія — розділ молекулярної біології та генетики, метою якого є створення організмів із новими комбінаціями спадкових ознак.

Генетично модифіковані продукти — продукти, отримані за рахунок змін генетичного апарату живих організмів.

Чому виникла потреба у генетично модифікованих продуктах?

Збільшення сільськогосподарських продуктів для розв'язання світової продовольчої проблеми.

     Для цього планується застосовувати такі класи генетично модифікованих рослин:

1.ГМ-рослини, стійкі до комах-шкідників, — у ген рослини вводять ген сполуки, отруйної для комах, але нешкідливої для людини. Вже отримано трансгенну картоплю, стійку до колорадського жука.

2.ГМ-рослини, стійкі до гербіцидів. Гербіциди — речовини, що пригнічують ріст бур’янів на полях, але частково пригнічують і ріст культурних сільськогосподарських рослин. Тому в генетично модифіковані рослини вводять гени стійкості до певного гербіциду. В такому випадку обробка гербіцидом є токсичною тільки для бур'янів.

3.ГМ-рослини, стійкі до хвороб та вірусів, — рослини з підвищеним імунітетом до найбільш поширених інфекцій (наприклад, грибок фітофтора, що вражає картоплю, помідори тощо).

4.ГМ-рослини зі вставкою,що покращує зберігання фруктів і овочів, — спеціально введенийген блокує утворення ферменту, що викликає розм'якшення плодів при тривалому зберіганні.

Чому існує стільки застережень щодо генетично модифікованої продукції?

1.Погана обізнаність із природою цих продуктів.

2.Непередбачуваність наслідків довготривалого вживання ГМ-їжі.

3.Конкурентна боротьба між агрономічними компаніями з традиційним підходом до створення нових сортів і порід тварин та тими, хто використовує технології генної інженерії.

Чи є майбутнє за ГМ-продуктами?

1.ГМ-продукти важливі для розв'язання продовольчих програм.

2.Дають можливість отримувати більші врожаї сільськогосподарських рослин.

3.Скорочення витрат на ведення сільського господарства (зменшується використання гербіцидів, фунгіцидів, пестицидів).

Деякі приклади генетично модифікованих організмів

• Уже нині створено морозотривкий помідор, у ДНК якого вбудовано ген північноамериканської камбали.

•Для створення сорту пшениці, стійкої до посухи, використано ген скорпіона.

•Створено вид курей, у яких відсутній материнський ген, що змушує птицю висиджувати яйця.

      У 1995 р. компанія «Монсанто» (США) зареєструвала перший генетично модифікований сорт картоплі «Новий лист» із високою стійкістю до колорадського жука. Було отримано дозвіл на його комерційне розповсюдження. У 1999 р. вже було отримано понад 120 сортів транс-генних рослин, які вирощували на площі 39,9 млн га у різних країнах світу. В 2002 р. площа сільгоспугідь під трансгенними рослинами зросла майже до 60 млн га. Нині перше місце за вирощуванням трансгенних рослин посідає США, потім — Аргентина, Канада, Китай. Значні площі зайнято під трансгенами в Австралії, Португалії, Франції, Румунії, Іспанії, Болгарії, Мексиці та Південній Африці.

Ризики, пов'язані з уживанням трансгенних організмів:

•     порушення обміну речовин;

•     ожиріння;

•     нечутливість до антибіотиків;

•     алергічні реакції;

•     виникнення бронхіальної астми;

•     хвороби шкіри;

•     хвороби шлунка;

•     накопичення токсинів повільної дії.

      Нині в Україні немає чинного закону щодо діяльності, пов'язаної з генетично модифікованими організмами.

     У законі «Про захист прав споживачів» є положення про те, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги). 1 ця інформація повинна містити, крім назви товару, ціни, дати виготовлення та ін., ще й позначку про застосування генної інженерії під час виготовлення товару.

      У січні 2005 р. 28 країн Європи підписали так званий «Берлінський маніфест», у якому визначили список регіонів, у яких не   вирощують   ГМ-організми: Австрія, Польща, Німеччина, Франція, Італія, Сербія, Греція, Чорногорія.

    В Україні не ведеться офіційна статистика, яка частина продуктів харчування містить генетично модифіковані організми. За неофіційними даними — від 10 до 40 % товарів на полицях українських магазинів — «мутанти». Найбільше серед них (близько половини) — ковбасні вироби. Саме вони містять трансгенні соєві добавки, з яких виробляють понад 400 різновидів продуктів харчування. Також генетично модифіковані організми можуть бути в сирах, фарші, соєвому м'ясі та молоці, зокрема й для дітей.

Україна — не новачок у сфері створення трансгенних рослин. Генетична інженерія почала інтенсивно розвиватися наприкінці 80-х рр. у різних установах Національної академії наук. Співробітники Інституту клітинної біології й генетичної інженерії разом із колегами з Москви створили перші трансгенні рослини в колишньому СРСР. Нині роботи зі створення трансгенних рослин в Україні перебувають у критичному стані: позначається відсутність підтримки наукових установ із боку держави й відтік учених за кордон.

Правда про молочні продукти

Кефір

     Ви випили кефір — і за годину організм його засвоїв на 91 %. А молоко за той самий час засвоюється на 32 %. А чи знаєте ви, що японські дослідники виявили в кефірі полісахарид кефіран, що має протипухлинну дію, а канадці дослідили, що кефірна закваска сповільнює ріст ракових клітин у молочній залозі?

     Недаремно кавказькі горці-довгожителі так ревно оберігали таємницю приготування кефіру. Він, власне, й досі вважається однією з таємниць їхнього довголіття. Проте понад сто років тому особливі білі зернятка — кефірні грибки — було вивезено з Кавказу і вивчено в наукових лабораторіях. 1909 р. у Росії було налагоджено масове виробництво кефіру спочатку як ліків, а потім як цінного продукту харчування. Наш земляк Ілля Мечников винайшов спосіб приготування кефіру з допомогою культури болгарської палички.

       Що таке кефір? Продукт змішаного бродіння — молочного і спиртового, власне, молочна кислота, спирт і вуглекислий газ. Це якщо глянути зовсім просто. А взагалі — в кефірі майже 250 різних речовин: 25 вітамінів, 4 види молочного цукру, пігменти і чимало ферментів. Із вітамінів найцінніші в ньому А, Е, С,РР, групи В, із макро- та мікроелементів — залізо, калій, кальцій, магній, натрій, сірка, фосфор, хлор, йод, кобальт, марганець, мідь, селен, молібден, фтор, хром, цинк. Кальцій, якого в кефірі дуже багато, формує кістки, зуби, волосся, нігті; калій регулює серцевий ритм, м'язові скорочення, водно-сольовий баланс.

      На відміну від молока, кефір чудово засвоюється організмом дорослої людини, тому він має належати до щоденного раціону. Також кефір стимулює засвоєння поживних речовин з інших продуктів. Його особливо корисно вживати для профілактики остеопорозу, якому піддаються здебільшого жінки літнього віку, наражаючись на перелом кісток.

      У раціоні дітей кефір змалку сприяє формуванню нормальної кишкової мікрофлори, поліпшує роботу кишечнику, якщо є схильність до закрепів, і забезпечує кальцієм організм, який росте.

      Щодня вживаючи півлітра кефіру, людина забезпечує собі нормальний обмін речовин і виводить з організму шлаки й токсини — мікроорганізми, що спричиняють старіння і є джерелом різних недуг. Має кефір і гіпотензивну дію, поєднуючись із вегетаріанською дієтою, овочами і садовиною. Він обов'язково має бути в раціоні діабетиків.

      Полісахариди кефіру знижують рівень холестерину в крові. Кефір застосовують у лікуванні раку грудей і товстої кишки. Щоденне вживання 500 мл кефіру є досить ефективним засобом профілактики онкологічних захворювань. Він має бути в раціоні хворих на СНІД, герпес та інші хронічні інфекції, а також при синдромі хронічної втоми і при невротичних розладах.

Молочнокислі мікроорганізми кефіру бактерицидні до збудників   деяких   шлунково-кишкових захворювань і туберкульозу. Дві склянки кефіру на день здатні запобігти розвитку кишкових інфекцій і швидко впоратися з дисбактеріозом, спричиненим антибіотиками.

Крім звичайного кефіру, є ще біокефір і біфідокефір із біфідота лактобактеріями. У них різний вміст мікрофлори, а отже, і різний вплив на мікробіоценоз шлунково-кишкового тракту. Але користь їх безсумнівна, кефір із біфідобактеріями сприйнятливий для шлунка, який узагалі нічого молочного не сприймає.

     Але попри всю користь кефіру, є й протипоказання. Його не варто вживати людям із підвищеною кислотністю шлункового соку, тим, хто має виразку шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит і панкреатит. Не можна давати кефір і грудним дітям до восьми місяців, бо білок казеїн, який входить до його складу, організм немовляти не засвоює, співвідношення жирних кислот для малюків не годиться, а також надмір мінеральних солей перевантажує їхній організм.

Також треба пам'ятати, що кефір не слід пити ні холодним, ні гарячим, а тільки кімнатної температури — так він має найбільший лікувальний ефект. Пити потрібно невеликими ковтками, повільно. Якщо здоров'я дозволяє, можна додати на склянку кефіру 10 г цукру, старанно перемішати і — на здоров'я!

Йогурт, ряжанка, кисле молоко

      Ряжанку знають усі. І люблять майже всі. У магазинах і на базарах її легко можна купити. Кожна господиня, яка має корову, любить зготувати і стоянчик із кислим молоком, і ряжанку, і сметану зібрати. А що таке йогурт? Рідний брат ряжанки. Деякі вчені їх навіть плутають. Бо йогурт має багато спільного з ряжанкою. І взагалі, якщо є ряжанка, то й йогурту не треба.

А що ж таке йогурт? Ми думаємо, що якщо йогурт з'явився в наших крамницях 20—25 років тому, то це дуже молодий продукт. Насправді вік йогурту — понад сім тисячоліть. Його вживали кочові народи, а також в Індії, Туреччині, на Арабському Сході. Турки робили йогурт із козиного молока. Звідти він і прийшов до нас. Іллі Мечникову належить відкриття йогуртових, або лактобактерій, шо дало змогу налагодити промислове вироб-ництво нього продукту, нині здебільшого з коров'ячого молока. А в часи Мечникова, якихось 100 років тому, йогурт продавали в аптеках як цілющий засіб.

      Він і справді цілющий. Крім лактобактерій, у ньому дуже багато білків, мікроелементів, вітамінів і жирів (до 10 %). Лакто-бактерії відновлюють у шлунково-кишковому тракті нормальну мікрофлору і тим самим запобігають багатьом захворюванням. Якщо ви пройшли курс антибіотикової терапії, без йогурту не обійтися, аби запобігти метеоризму, діареї, закрепу. Лактобактерії створюють руйнівне середовище для сальмонел, стрептококів та інших небезпечних бактерій.

       Важливо знати ще й таке: нині на ринку є багато йогуртів, але не всі вони корисні. Цілющі лише ті, в яких наявні живі лактобактерії. «Живий» йогурт зберігається до 30 днів. У решти так званих йогуртів немає корисної мікрофлори, хоч є білки та вітаміни. Ціна «живих» йогуртів зазвичай вища. Йогуртові бактерії містять протиракові речовини і допомагають боротися з деякими видами раку, запобігають повторному утворенню пухлин. Вони також блокують шкідливі мікроорганізми, що виробляють канцерогени. Хворі, яких лікують променевою терапією, вживаючи йогурт, рятуються від діареї. Також лактобактерії знижують вміст холестерину в крові, тому йогурт корисний і гіпертонікам, і хворим на атеросклероз. Якщо його готувати без цукру і наповнювачів, він також допомагає діабетикам підтримувати в нормі мікрофлору організму.

       Йогурт виготовляють зі звичайного молока, а стає цілющим він завдяки особливій технології виготовлення. Для цього беруть унікальну спеціальну закваску — суміш болгарської палички і термофільного стрептокока. Саме ці два види бактерій в організмі людини не дають «заснути» імунітету, стимулюють вироблення інтерферону і мікрофагів, котрі захоплюють і розчиняють потенційно небезпечні для людського організму мікроби, знижуючи ризик розвитку багатьох хвороб.

      Рідня йогурту — кисле молоко. Вдома молоко просто скисає і стає дієтичним продуктом, а в заводських умовах його готують на чистих культурах молочно¬кислих бактерій. Кисле молоко корисне при захворюваннях печінки і жовчовивідних шляхів, панкреатиті, гастриті із секреторною недостатністю.

      Ряжанку готують із пряженого молока підвищеної жирності, її властивості ті ж самі, що в йогурту та кислого молока.

      А ось вам найпростіший рецепт одержання ряжанки, який знали ще наші бабусі: до літри пряженого молока влити склянку сметани і поставити для сквашування на 3—4 год. Якщо зробите це в каструлі з нержавійки з домішкою срібла, можна дві доби і в холодильник не ставити: зберігається чудово, а пити ряжанку треба, як організм забажає.

Молочна сироватка

      Парадокс: молочна сироватка за енергетичною цінністю молоку поступається, до того ж відчутно, а ось за біологічною цінністю вони однакові! Сироватка — побічний продукт, що утворюється після приготування м'якого сиру з кислого молока, але вона зберігає всі цілющі властивості самого молока. У ній є достатньо білкових речовин, цінний вуглевод — лактоза, ліпіди, вітаміни, органічні кислоти, ферменти, імунні тіла та мікроелементи, які й становлять її біологічну цінність.

      Найцінніша сироватка — домашня, хоча й заводська зберігає цілющі властивості. Домашня цінна тим, що в ній більше жиру в тонкодисперсній формі (майже як у сколотинах після домашнього сколочування масла). Саме це робить сироватку незамінною при колітах (але за умови постійного вживання). Віддавна при дизентерії хворому давали тільки два продукти — м'який сир і сироватку. Закрепи лікували сироваткою і свіжим морквяним соком наполовину.

      Допомагає сироватка і при дисбактеріозі: очищає кишковий тракт від токсинів. Гнилісну мікрофлору при цьому пригнічує лактоза, а якщо до неї додати пробіотики, то подолати дисбактеріоз можна успішно. Нескладно зробити із сироватки і проносне, якщо до склянки з нею додати дві чайні ложки солі і випити вранці натщесерце. А якщо вживати сироватку довго, то можна впоратися навіть із гемороєм та сечокам'яною хворобою.

      Допоможе сироватка і на ранніх стадіях бронхіту та при сухому кашлі. Випиваючи її за 3— 4 заходи до півлітри за день, можна домогтися відходження мокротиння і зупинити частий кашель.

Корисна сироватка і дітям, і літнім людям. Дітям — для підвищення імунітету: білки сироватки і білки крові майже ідентичні. Літнім людям, котрим не завжди підходить незбиране молоко, сироватка дає ті самі вітаміни і мікроелементи, що й молоко, але переварюється краще. Вона поліпшує обмін речовин, а це корисно і при діабеті, і при ожирінні, і для поліпшення стану шкіри.

На основі молочної сироватки готують оригінальний напій для виведення радіонуклідів із шлун-ковокишкового тракту — квас Болотова.

     У щоденному харчуванні корисно готувати коктейлі із сироватки і соку селери, пюре з огірків і крес-салату на сироватці та з лимонним соком тощо. На основі сироватки та «легких» овочів і сиру можна влаштувати розвантажувальні дні зі збереженням білкового балансу.

Скарбниця здоров'я на українському городі

Ось він який — кріп!

      Вважається, що коли з'явилися проблеми зі здоров'ям, треба вживати в їжу якомога більше кропу. Всі частини кропу містять ефірні олії. Особливо багаті на них плоди і стебло. Кріп містить вітаміни С, В,, В2, Р, РР, А; нікотинову і фолієву кислоти, солі кальцію, калію, заліза, фосфору, а також білкові речовини, цукор та клітковину.

         Вживання кропу покращує моторику шлунково-кишкового тракту, підвищує апетит, нормалізує обмін речовин. Завдяки високому вмісту аскорбінової кислоти, каротину і заліза, листя кропу використовують при лікуванні анемії.

«Яблуко — дар богів»

     Важко уявити український сад без яблуні. Про неї співають пісні, складають вірші. Вона живе в наших душах і казках. Є документальні свідчення, що перші яблуневі сади були закладені в Києві на території Києво-Печерської Лаври за часів Ярослава Мудрого.

      Яблука справедливо називають найкращими природними ліками, оскільки вони мають здатність пробуджувати в організмі захисні та цілющі сили. Особливо багата на корисні речовини яблучна шкірка. Вона містить цінні ненасичені жирні кислоти, магній, каротин і залізо. Яблука багаті на калій, дуже важливий для нервової системи, водного обміну, роботи нирок і м'язів елемент. Ці фрукти майже не містять білків, у них мало вуглеводів, зате в їхніх тканинах багато води і харчових волокон, вітамінів та мікроелементів. Вітамін С сприяє зміцненню стінок судин.

    Плоди містять до 30 % пектину, що знижує рівень холестерину і жирів у крові, а також зв'язує такі токсичні речовини, як свинець і ртуть.

Органічні кислоти (яблучна, винна, лимонна) в поєднанні з пектинами і дубильними речовинами пригнічують процес бродіння в кишечнику, стабілізують його мікрофлору.

Здоров'я — у червоному буряку!

    Ця культура потрапила на простори Київської Русі із Візантії в далекому  X ст. Її коренеплоди містять сахарозу, глюкозу, фруктозу, клітковину. Буряк багатий на пектини, органічні та амінокислоти, білки, вітаміни. У ньому багато мінеральних речовин: кальцію, калію — близько 20 %, а також кобальту, заліза, марганцю, фосфору. А за вмістом йоду буряк узагалі випереджає інші рослини. Корисне і листя буряків — у них вітаміну С більше, ніж у коренеплодах.

     Буряковий сік — природний індикатор здоров'я мікрофлори товстого кишечнику, від якого залежить імунітет і протираковий захист організму. Сік червоного буряка стимулює утворення еритроцитів, розширює кровоносні судини, зміцнює нервову систему, очищує жовчний міхур та печінку.

Ось такий він — звичайний лопух!

     Лопух — досить популярна лікарська рослина і в народній, і в офіційній медицині. Головна цінність лопуха — його корені. Вони містять до 27 % інуліну, який розщеплюється на молекули фруктози, що в 1,5 раза солодша за цукор, але при цьому абсолютно безпечна для хворих цукровим діабетом.

     Настої кореня лопуха стимулюють обмін речовин, їх використовують як потогінний і сечогінний засіб, при захворюванні нирок, печінки, каменях у сечовому міхурі, гастритах, виразковій хворобі шлунка, захворюваннях шкіри.

     В Японії лопух належить до овочевих рослин. В їжу використовують молоде листя, черешки, корені. Листя відварюють і додають до салатів, із черешків готують супи, а корені їдять сирі, смажені, варені або тушковані.

     Із коренів отримують також борошно, яке додають до звичайного пшеничного і випікають особливий хліб для діабетиків і тих, у кого хворі нирки або печінка.

     Для виготовлення кави в Японії використовують борошно із коренів лопуха, але перед цим його злегка підсмажують.

Чорна бузина — не тільки краса

     Знайти цю рослину нескладно. Раніше в сільській місцевості її висаджували біля хатів: вважалося, що в гілках цього куща живуть ангели.

      Плоди бузини багаті на вітамін С, каротин, антоціанові і дубильні речовини, амінокислоти. Ягоди чорної  бузини вживають у свіжому вигляді, з них готують мармелад, варення, повидло, кисіль (замість цукру використовують мед). Бузина відома як послаблюючий та жовчогінний за-сіб, що покращує моторну функцію кишечнику. Відвари з ягід вживають при застуді, полощуть горло при ангіні і грипі. Відвар квітів бузини використовують для лікування ревматизму, суглобів.

       Із квіткових настоїв бузини готують потогінний, жарознижуючий і розріджуючий мокротиння засіб. Такий «чай» уживають по склянці тричі на день при хрипах у грудях і сухому кашлі.

     До речі, якщо пересипати сухими квітами бузини яблука, вони довше зберігають свій аромат. А от таргани, миші і пацюки такого сусідства бояться!

Незвичайний огірок

     Огірок — найдавніша овочева культура. Його батьківщиною є Індія, де огірок вирощували ще З тис. р. до н. е. При розкопках єгипетських гробниць також було знайдено залишки огірків. Здавалося, що може бути цінного в цьому овочі?

      Огірки містять багато солей фосфору, кальцію, магнію, заліза та мікроелементів, а саме міді, марганцю, кобальту, цинку, йоду.

Заліза в огірках більше, ніж у суницях, винограді, чорній смородині. В них містяться ефірні масла, вітаміни С, РР, групи В.

     Огірки корисні людям із хворобами серця, судин і нирок, оскільки містять солі калію, що виводять воду і зайву сіль із організму. Огірки збуджують апетит, посилюють виділення шлункового соку, допомагають перетравленню їжі.

     Сік із огірків освіжає шкіру, відбілює її, сприяє видаленню вугрів, пігментних плям на обличчі, є цінним косметичним засобом, входить до складу кремів та лосьйонів.

Часник

      Уперше згадується в рецептах, датованих майже 3 тис. р. до н. е. Використовується як загальновизнаний дезінфікуючий і антипаразитичний засіб. Свіжий часник містить ферменти, вітаміни, статеві гормони, мікроелементи, вуглеводи.

Часник багатий на фітонциди (речовини, що вбивають віруси та бактерії). Має потужну протигрибкову дію. Використовується для лікування слизової оболонки рота, при запаленнях печінки, жовчного міхура, як чудовий глистогінний засіб.

Цибуля городня

Містить ефірні масла, цукор, клітковину, солі кальцію і фосфору, органічні кислоти, ферменти, азотисті речовини, барвники, вітаміни, каротин, мікроелементи, фітонциди.

Людина вирощує цибулю близько 40 століть. Завдяки наявності великої кількості вітаміну С, цибуля — чудовий засіб для підсилення імунітету. Свіжа цибуля збуджує апетит, сприяє кращому засвоєнню поживних речовин.

      Допомагає вона і при глистяних захворюваннях (особливо гостриками та аскаридами).

У роки Другої світової війни свіжу цибулю прикладали до свіжих ран і процес загоєння відбувався у кілька  разів швидше, що свідчить про її чудові бактерицидні властивості.

При цукровому діабеті сік цибулі знижує рівень цукру у крові хворих.

       Цибулю використовують і як засіб для зміцнення волосся (шляхом втирання в шкіру голови). Сухі цибульні луски (відвар) використовують для фарбування волосся.

     Відома також протипухлинна дія соку цибулі, коли його вводять у вигляді ін'єкцій.

Капуста білоголовкова

    Одна з найдревніших овочевих культур, займає друге місце після картоплі.

    Свіжий сік капусти має протимікробну і протизапальну дію. Його використовують для лікування виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

     Свіжа та квашена капуста сприяє кращій роботі всього шлунково-кишкового тракту, посилює рухову функцію кишечнику (завдяки високому вмісту клітковини). Особливо корисна при серцево-судинних хворобах.

    Свіже листя капусти прикладають до гнійних абсцесів, запалених місць, опіків.

     Сік капусти, змішаний із медом, використовують для лікування туберкульозу, хвороб печінки, гастриту, виразки шлунка.

Використана література

1.Василенко Л.Б. Основи безпеки життєдіяльності. 6 клас: Посіб. для

вчителя. — X.: Ранок, 2001.

2.Воронцова Т.В., Пономарен-ко В.С. Основи здоров'я: Підруч. для 8-го класу загал ьноосвіт. навч. закл. — К.: Алатон, 2008.

3.Громницкий М.И. Диабетоло-гия. - М.: ГОУВУНМЦМЗРФ., 2002.

4.Генна інженерія в XXI столітті: перемога чи поразка людства? — К., 2003.

5.Ковров Я.Г. Раціональне харчу-вання школярів. — К.: Здоров'я, 1988.

6.Кучеренко М.Є., Вервес Ю.Г., Балан П.Г., Войціцький В.М. Загальна біологія: Підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. — К.: Генеза, 2005.

7.Матяш Н.Ю., Шабатура М.Н. Біологія: Підруч. для 9-го класу за-гальноосвіт. навч. закл. — К.: Генеза, 2009.

8.Несмеянов А.Н., Беликов В.М.Пиша будущего. — М: Педагогика, 1985.

9.Новини генетики. — К., 2002.

10.Слюсарєв А.О., Самсонов О.В., Мухін В.М. та ін. Біологія: Навч. посіб. / За редак. та перекл. з рос. В.О.Мотузного. — К.: Вища шк., 2002.

11.Товстуха Є.С. Лікувальна ма-гія українців. — К.: Вечірній Київ,